В’ячеслав Халанський: «Психотерапія є дієвим засобом лікування лудоманії»

В’ячеслав Халанський: «Психотерапія є дієвим засобом лікування лудоманії» 14.04.2020

Вперше опубліковано на logincasino.com.ua

 

Чому виникає лудоманія і чи правдиве твердження, що хтось схильний до неї більше, а хтось – менше?

Я помітив у своїй психотерапевтичній практиці (це підтверджують і експертні дослідження, наприклад «Costs and Treatment of Pathological Gambling»1 Генрі Лесіера), що перший шлях до лудоманії – це звички виховання. Так, одного з моїх клієнтів батько брав малюком з собою у салон гральних автоматів. Коли він виріс, то вже сам став програвати великі суми. І це, звісно, впливало на його стосунки з жінкою. Другий шлях – економічний. Мій клієнт, якій програв більше 40 тис. євро, почав грати, коли батькам були потрібні гроши на складну операцію. Цікаво, що його батько міг знайти кошти, але клієнта це все одно не зупинило. Третій шлях – психологічна залежність. Вона виникає на ефекті винагороди за допомогою виділення дофаміну (нейроендокринного медіатора, який формує статевий потяг), який активізує ланцюжок винагорода–задоволення (М.Ярхаузер). Кожен із ціх шляхів призводить до психологічної залежності.

Ми можемо сказати, що до будь-якої залежності схильні ті люди, які мали проблеми здорової прив’язаності

Ми не маємо чітких досліджень відносно того, хто є більш схильний до залежності, але виходячи з теоретичного припущення про здорову залежність, яка формується в сімʼї у дитини з батьками, ми можемо сказати, що до будь-якої залежності схильні ті люди, які мали проблеми здорової прив’язаності. Наприклад, у дитинстві не було достатньо емоційно-теплих стосунків. Люди з ігровою залежністю часто згадують про емоційно-холодні відносини, які не приносили задоволення. Зараз вони знаходять задоволення у грі.

Які найкращі методи лікування ігрової залежності? Чи можна виділити країни, які досягли значних успіхів у цьому питанні?

Психотерапія – це дуже гарний спосіб лікування. Найбільш ефективними напрямами психотерапії є екзистенційний аналіз (Третя віденьска школа), когнітивно-поведінкова терапія, гуманістичні напрямки психотерапії.

В таких країнах, як США, Японія, Сінгапур є дуже гарний досвід лікування лудоманії, оскільки там втілювалась практика відкриття казино, а разом з тим професійна психологічна та соціальна допомога гравцям. Наприклад, Сінгапур відкрив своє перше казино в 2010 році, в 2018-му за онлайн-допомогою звернулося 13 580 осіб, за професійною допомогою – близько 10002. Це при тому, що там є Національна рада з проблем азартних ігор, яка регулярно інформує про небезпеку і надає професійну допомогу.

Тоді які механізми захисту гравців варто використати в Україні після легалізації азартних ігор?

Я важаю, що нам треба розвивати професійні психологічні та соціальні служби. Так, стандарти ігрових асоціацій включають боротьбу з лудоманією (дивіться The National Center for Responsible Gaming і American Gaming Association). Для прикладу я перерахую деякі організації, які допомагають гравцям і членам їх сімей, а також інформують суспільство про небезпеку залежності від азартних ігор:

  • Gamblers Anonymous (заснована в 1957 році);
  • Gam-Anon International (1968);
  • Національна рада з проблемних азартних ігор (1972);
  • Risk Education for Athletes Program (1972);
  • Національна коаліція проти легалізації азартних ігор (Том Грей, Джозеф А. Дан);
  • National Center for Responsible Gaming (1996);
  • GamCare (1997).

До міжнародного досвіду та стандартів важливо звертатися з урахуванням соціального контексту в Україні. Реклама в інтернеті також повинна супроводжуватися контролем. Я часто бачу рекламу, в якій пропонують зіграти в гру, але на противагу цьому майже немає реклами психологічної допомоги гравцям. Потрібно належним чином формувати обізнаність населення про наслідки азартних ігор. До прикладу, мало хто говорить про таку статистику азартних гравців в США3:

  • сума заборгованостей у залежних чоловіків у різних штатах коливається від $ 38 664 (Вісконсін) до $ 113 640 (Іллінойс);
  • довічний борг – $ 61 000. Можна лише припустити, як це впливає на сімʼю гравця, роботу і оточення. Брехня і стрес – постійні супутники залежних від гри;
  • в сімʼях гравців рівень суїциду в три рази вище у порівнянні з усім населенням; депресія, кишкові захворювання – постійна проблема;
  • 12–18% гравців робили спроби суїциду, у 45-49% був план суїциду, 80% хотіли померти;
  • 26–30% шлюбів залежних гравців руйнуються;
  • 69–76% патологічних геймерів мають проблеми з роботою;
  • 9–20% мають метадонову залежність;
  • 70–76% гравців переживають депресивний розлад.

У Грузії почали змінювати законодавство, оскільки, на думку суспільства, засилля реклами спровокувало спалах патологічного гемблінгу. Реклама справді має такий вплив на формування поведінкових розладів?

Так, я погоджусь з цим повністю. Нам потрібно розуміти, що способи впливу ігрової залежності на психіку набагато складніші, ніж алкогольної, наприклад. Адам Альтер (Adam Alter), викладач маркетингу в Нью-Йоркській школі бізнесу, ось що говорить про природу впливу компʼютерів або смартфонів: «Проблема не в тому, що людям не вистачає сили волі, а в тому, що є тисяча людей по ту сторону екрану, завдання яких – зруйнувати твій самоконтроль». Відомо, що фейсбук запозичує розуміння роботи складних психологічних проявів. Наприклад, ефект «зворотного звʼязку», відкритий Майклом Зейлером (Michael D. Zeiler), був покладений в основу так званого «лайка». У казино є не менш технологічно складна система автоматів, що добре описане у книзі Альтера «Нездоланні». Тому гра – це не пасивний стимул. Те, як працює наша психіка та формування залежності, зокрема під впливом ЗМІ – ми ще мало це усвідомлюємо і оцінюємо в нашому суспільстві. Дослідження Адама Альтера є дуже показовими для твердження, що залежність та способи реклами серйозно руйнують психічне здоровʼя.

Якою має бути роль Міністерства охорони здоров’я України у впроваджені програми лікування ігрової залежності?

Турбуватися про психічне здоровʼя населення. Це головна мета, особливо коли ми говоримо про лудоманію. Також важливо почати робити наукові дослідження саме в Україні. Без них ми відчуваємо себе загубленими. А вони формують напрямок та ефективність нашого лікування, застосування реклами та її вплив.

Зважаючи на відсутність профільної статистики, скільки часу знадобиться уряду, щоб виявити приблизну кількість лудоманів?

Якщо чиновники почнуть спілкуватися з Українськими асоціаціями психологів, з науковцями, то це можна зробити за вісім місяців (щоб дані вибірки були валідними).

Грати будуть завжди, і це вибір кожної людини

А як тоді допомагати українцям, які вже мають залежність?

Треба звернути увагу на те, як це було зроблено у Японії, Сингапурі. Я вважаю, що треба підготувати фахівців-психологів та соціальних працівників, які зможуть надавати кваліфіковану допомогу гравцям. Держоргани мають спілкуватись з психологічними асоціаціями, ЗМІ, рекламодавцями, щоб формувати медіапідтримку психологічної допомоги залежним. Про це варто почати говорити. Багато хто з лудоманів бояться говорити про свою залежність. Деякі не знають, що также залежність від ігор та які є критерії залежності. Родичи звертаються за допомогою психолога аж тоді, коли гравець просадив вже 10 або 30 тис. долларів. А що робили до того?

Існує думка, що ментальність іноземного й українського гравця відрізняється. Іноземець розглядає азартні ігри як можливість приємно провести час та витратити невелику суму коштів. Українець же зможе винести з дому останні гроші та влізти в борги заради примарного шансу на виграш. Як Ви вважаєте, чи правда це? 

Це правда, що у нас ментальність відрізняється. З одного боку, на Заході економічний рівень життя вище, ніж в Україні. З іншого боку, у нас більш містичне мислення, ніж раціональне. Ми частіше покладаємось на природу, Бога, диво – це є особливість нашого свідогляду. Якось воно та й буде! Беремо щось у кредит, не думаючи, як його віддавати, а сума кредиту часто перевищує дохід.

Чи вважаєте Ви, що чим суворіший державний контроль, тим менше проблем спричиняє гемблінг?

Я вважаю, що ні. Грати будуть завжди, і це вибір кожної людини. Це право на вільний вибір. Заборона – це не вихід, а привід до пошуку обʼєкта залежності. Отже, необхідна не заборона, а механізм регулювання та контролю. Мій близький друг та колега, громадський діяч і психолог з Німеччини д-р Герман Гартфельд (Hermann Hartfeld) сказав про це: «У нас усюди грають. Є й психічні проблеми у людей, але уряд вважає, що заборона призведе до нелегальних ігор. А так є контроль, і психологи працюють з залежними. Прийде напевно час, що у нас легалізують наркотики, оскільки нелегальне вживання наркотиків веде до тисяч смертей. При легалізації гашишу, як в Нідерландах, є контроль – і смертність у них менше, ніж в Німеччині. Кожна країна повинна вирішити з вченими, що краще або гірше для неї».



Щоб записатися на прийом,
залишіть заявку!