07.05.2025

Опубліковано: NV

Автор: В'ячеслав Халанський

 

Програма прийому біженців тепер орієнтована не на інтеграцію, а на обмеження

Молода українка на ім'я Вікторія, яка нещодавно разом із двома маленькими дітьми приїхала до США, завітала до Walmart на північному сході Далласа, щоб придбати продукти, мило та речі першої потреби для малечі. Коли вона спробувала оплатити покупки дебетовою карткою, система відхилила транзакцію — на рахунку не залишилося жодного долара. Розгублена, Вікторія стояла біля каси, тримаючи дітей за руки й не розуміючи, що робити далі. Того ж дня, 11 лютого 2025 року, українці в Техасі отримали офіційне повідомлення про те, що через технічні проблеми на федеральному рівні програми грошової допомоги біженцям та інші прямі виплати призупинено на невизначений термін.

Насправді сталося те, чого ніхто не очікував. Адміністрація Трампа і федеральний уряд заблокували фінансування, призначене для допомоги біженцям у покритті базових потреб, які є критично важливими для виживання, — купівлі продуктів, оплаті житла, комунальних послуг і необхідної медичної допомоги.

Варто наголосити, що ця криза торкнулася не лише українських біженців, а й афганських біженців, переселенців із Венесуели, Куби, Гаїті та Нікарагуа, а також інших біженців, які щойно прибули до США.

Це лише маленький фрагмент, який показує ставлення нової адміністрації Трампа до мігрантів.

«Смерть» системи підтримки емігрантів

Ще одна українська сім'я, яка нещодавно приїхала до США, дізналася про припинення фінансування й зізналася, що пережила щось, що нагадує загрозу фізичного знищення. Жінка розповідає: «Ми з моєю старенькою мамою й дітьми можемо опинитися на вулиці вже за тиждень. Відчуття таке, ніби тебе знищують. Зарплати чоловіка недостатньо, щоб оплатити житло та медичні страховки… Я не знаю, що робити». Уявіть собі, що в Техасі, щоб отримати офіційну роботу, наприклад, в Amazon, потрібно чекати в черзі від 6 до 8 місяців.

У Нью-Йорку понад 1 000 біженців постали перед труднощами через припинення фінансування агентств із переселення. У Вашингтоні, округ Колумбія, організація Lutheran Social Services of the National Capital Area була змушена звільнити третину свого персоналу. У Вірджинії було припинено фінансування програм підтримки біженців.

Донедавна соціальна підтримка мігрантів, як одна з ключових складових програм переселення (resettlement programs), була важливим фактором стресостійкості українських переселенців. Однак із приходом Трампа система адаптації іммігрантів зазнала удару, що призвело до фактичного знищення цієї підтримки.

5 березня 2025 року мер Нью-Йорка Ерік Адамс, мер Денвера Майкл Джонстон, мер Чикаго Брендон Джонсон і мер Бостона Мішель Ву свідчили під час слухань Комітету з питань нагляду та урядової реформи Палати представників. Вони висвітлили неправдиві заяви президента Трампа щодо іммігрантів і політичний тиск на міста, які підтримують біженців. Ще один важливий аспект нової імміграційної політики — обмеження на поїздки для громадян деяких країн і скасування тимчасового правового статусу для українців. Усі ці заходи ставлять під загрозу права біженців і шукачів притулку в США.

Руйнування соціальної системи підтримки іммігрантів у США — скорочення фінансування, зміна політики інтеграції на стратегію обмежень — змінило психологічну парадигму допомоги й адаптації мігрантів. Президентський указ щодо перегляду програми прийому біженців США та її реорганізації в контексті національної безпеки від 20 січня 2025 року відображає зміну міграційної політики США, яка тепер орієнтована на безпеку й обмеження, а не на інтеграцію та підтримку біженців. Це може мати значний вплив на психологічну адаптацію мігрантів, оскільки зменшується доступ до ресурсів та підтримки, які раніше допомагали інтегруватися в американське суспільство.

Мовна інтеграція як фактор психологічної стійкості мігрантів у США

Інтеграція мігрантів — це психологічний інструмент, що допомагає адаптуватися в умовах невизначеності в новій країні. Мовна інтеграція є критичним елементом психологічної адаптації мігрантів. Дослідження показують, що володіння мовою країни перебування значно покращує соціальну мобільність і знижує рівень тривожності та депресії. Наприклад, дослідження Девіда Такеучі підтверджують, що низький рівень володіння англійською пов’язаний із підвищеним ризиком психічних розладів серед мігрантів. Володіння мовою допомагає знизити відчуття ізольованості, підвищує самооцінку та підтримує почуття контролю над життям.

Водночас руйнування ключових гуманітарних структур загрожує цій підтримці. Так, Catholic Charities, Church World Service (яка забезпечувала переселення 12% біженців у США), Samaritas у Мічигані, Jewish Family Services в Огайо, Lutheran Family Services of Nebraska (яка опинилася під загрозою втрати мільйонів доларів федерального фінансування) та низка інших організацій змушені були скоротити персонал і припинити програми або опинилися на межі існування через призупинення федерального фінансування.

Свідчення українських біженців

На тлі жорсткішої міграційної політики США тисячі українських біженців опинилися в ситуації, коли немає доступу до базових програм підтримки. Люди розповідають про відчуття втрати, внутрішнього спустошення та невизначеності.

«Я більше не знаю, хто я», — каже один чоловік, що змушений був залишити Київ разом із родиною. Інша жінка з Вашингтона зізнається: «За два роки ми з чоловіком перестали відчувати одне до одного щось тепле. Ми ніби існуємо поряд, але не живемо». Батьки скаржаться, що їхні діти важко інтегруються в американські школи, уникають спілкування навіть у родині. Багато хто порівнює свою ситуацію з психологічною ізоляцією й безвихіддю.

Ці історії — не виняток, а спільний досвід повторної травматизації, коли старі рани відкриваються під тиском нових викликів.

«Повторна травма» і занурення у невизначеність

Криза українських біженців має складну динаміку, яка досі недостатньо досліджена. Те, що пережили українці, часто сприймається як повторна травматизація (retraumatization), що активує старі травматичні спогади та погіршує психологічний стан. Дослідження показують підвищений ризик депресії, тривожних розладів і ПТСР серед українських мігрантів. Психологічна підтримка й адаптаційні стратегії є критично важливими для відновлення та інтеграції в новому середовищі.

Дослідження Терези Бетанкурт показують, що примусова міграція має складні психосоціальні наслідки, зокрема багаторівневий стрес, що погіршує психічне здоров’я, руйнує родинні стосунки й ускладнює інтеграцію. Цей процес часто стає фактором ретравматизації, активуючи старі травматичні спогади та погіршуючи психологічний стан мігрантів, зокрема серед українців.