Якщо хочеться стати розумнішим, ми йдемо до репетитора, сильнішим — до тренера, стрункішим — до дієтолога. Але коли болить душа, йти до психолога ми чомусь соромимося.
Я свого часу пішов, і не шкодую. Користь є, хоча й не відразу. («Все й одразу», як відомо, буває тільки в фільмах.) Дякую В'ячеславу за психотерапію!

Прийти до психолога непросто — потрібно вірити в людину і в те, що вона може допомогти. На Заході це норма, а у нас тільки входить в життя. І це добре. Мій досвід роботи з В'ячеславом допоміг краще зрозуміти себе і свої відносини з оточуючими. Дякую!

Терапія стала для мене важливою подією. Я зрозуміла головні причини своїх проблем, хоча їх наслідки даються взнаки досі. Головне — я змінилася, я радію, дбаю про себе і свою доньку. Я щаслива! Позбавилася комплексу жертви і почала жити своїм життям, полюбила його.

Під час психотерапії з В'ячеславом я зрозуміла, що моя депресія, мої страхи, невпевненість у собі та лінь виникли тому, що я жила не своїм життям. Тільки-но я почала розуміти, чого хочу насправді, все встало на свої місця. До позитиву, оптимізму і рішучості додалися амбіції, яких у мене зроду-віку не було. Я влаштувалася в компанію, про яку раніше могла тільки мріяти. Пройшла у них навчання і планую рухатися вгору кар'єрними сходами. В'ячеславе, спасибі!

Після травматичного досвіду в моєму житті з'явився постійний супутник — страх. Довгі роки я намагалася боротися з ним сама, але нічого не виходило. Одного разу, через друзів я дізналася про фахівця, який займається саме питаннями страху. Втомившись від постійних невдач у боротьбі, я, не замислюючись, погодилася на консультацію. І зовсім про це не шкодую.
В'ячеслав Халанський допоміг мені зрозуміти причини моїх страхів, показав різні практики, як справлятися з повсякденними тривогами, а головне — допоміг заново повірити в те, що є інше життя, життя без страхів.

У нашому суспільстві, так вже повелося, майже кожен знає, як потрібно лікуватися, чого потрібно вчити дітей і як керувати країною — це знають навіть підлітки. А в питаннях психології, особливо завдяки інтернету, — одні професори та академіки. Я не іронізую, оскільки до недавнього часу теж вважала себе грамотною — як мінімум, в питанні психічного здоров'я. Доки одного разу не спіймала себе на думці, що мені нічого чекати від дня прийдешнього, та й від життя в цілому.
Мені не 20 і навіть не 40. Ну що ще цікавого може трапитися в моєму житті? Який сенс в прокидатися вранці? Цей стан ускладнювався з кожним днем, поки врешті я не наважилася — ну так, про всяк випадок — сходити до психотерапевта.
Слава Богу, я відразу потрапила до хорошого фахівця. Знаєте, людей з дипломом психолога чи психотерапевта сьогодні чимало, але тямущих фахівців, на жаль, одиниці. Я вдячна В'ячеславу за професіоналізм.
Звичайно, однією зустріччю не обійшлося. Втім, не обійшлося й однієї терапією — я надто сильно запустила свій стан, потрібна була й допомога психіатра. Сьогодні у мене зовсім інша якість життя. Ні, мої обставини не змінилися, але змінилася я, змінилося моє ставлення до себе і з собою. Як наслідок — змінилася атмосфера вдома, моя сім'я стала щасливішою.

Спочатку померли батьки: першим тато, через місяць - мама. Потім зять поїхав в іншу країну, залишивши доньку з маленькою дитиною (4 роки) та великі борги. Протягом двох місяців я хворіла фолікулярною ангіною. Через місяць проявилося ускладнення — реактивний артрит. На консультацію до психолога я прийшла із запитом: ненавиджу свого зятя.
— Що тобі хочеться зробити?
— Вбити його.
— Я б теж його вбив.
Відповідь психолога стала блискавкою, що освітлила місце, в якому я застрягла. Я повірила: я жива і це мій біль, мої переживання, моя ненависть, і я маю на неї право.
Не залишитися в такому стані допоміг чуйний професіонал, майстер своєї справи В'ячеслав Халанський. І тепер я не боюся своїх почуттів, дозволяю їм бути, значить — живу.

Мої батьки були скупі на прояви любові та поваги, через що я став емоційно залежним від них. Терапія з В'ячеславом дозволила мені змінити ставлення до себе в кращу сторону, позбутися співзалежності. Це дозволило встановити межі і почати вимагати шанобливого ставлення до себе.
На жаль, сьогодні я не відчуваю сильної близькості до батьків, але не шкодую про це, оскільки попередня близькість була нездоровою, вимагала від мене жертвування власними потребами в їхніх інтересах. Може звучати жорстко, але це так.

Я перебувала в стані глибокої депресії півтора роки. Лікувалася у американських психіатрів і психологів, в госпіталях і центрах. Але нічого не допомагало, навпаки, ставало гірше й гірше.
Одного разу знайома дала контакт В'ячеслава. І хоча я ні на що особливо не сподівалася, вирішила спробувати й цей варіант.
Вже під час першої зустрічі з В'ячеславом зрозуміла: це саме те, що мені потрібно. Содобався його серйозний підхід до мого стану. Він запропонував свого психіатра, і я почала приймати нові препарати.
Метод В'ячеслава виявився зрозумілим, доступним, зцілюючим, звільняючим. Я відкрилася йому вже на першій консультації. На четвертій — змогла заговорити з собою, вирішити головний внутрішній конфлікт, травму життя. Це принесло звільнення.
Наступного ранку прокинулася іншою людиною. Хотілося вщипнути себе, бо не вірилося, що це відбувається насправді. Моє сприйняття світу і людей змінилося. Я знову відчувала, любила, плакала, чогось хотіла, сміялася. Крок за кроком, проходячи терапію, я поверталася до повноцінного життя. Люди, що оточують мене, не вірили своїм очам і просили контакти В'ячеслава, аби допомогти знайомим чи вирішити власні проблеми.
Я дякую В'ячеславу і Богу за те прекрасне життя, яким живу зараз. Терапія вивела мене на світло. Я вирішила внутрішні конфлікти, які тягли на дно, заплутуючи життя все більше й більше.

Мені 40 років. Захворів рік тому через стрес. Не розумів, що зі мною відбувається. Постійно ставало погано: починалася аритмія, піднімався тиск, охоплював страх. До всього додалося безсоння.
Я не міг знаходитись вдома, хотів кудись піти, поїхати. Рідні й близькі намагалися допомогти, і водили мене до фахівців: терапевт, кардіолог, невролог. Всі виписували препарати, і я їх пив, але ситуація не змінювалася.
Напади страху і панічні атаки тривали до тих пір, поки в серпні 2016 роки я не звернувся до психотерапевта В'ячеслава Халанського.
Буквально після першої зустрічі зрозумів, що зі мною відбувається. Стало ясно, що потрібно звернутися до психіатра, і я це зробив вже на наступний день (хоча до цього боявся). Мені виписали медикаменти, і я почав щотижня зустрічатися з В'ячеславом через Скайп, опрацьовуючи все, що зі мною сталося.
В ході терапії навчився справлятися зі своїми страхами та панічними атаками, освоїв дихальну гімнастику.
Все налагодилося, якість життя відновилася. Я став впевненішим в собі та спокійнішим.